На мою думку все залежить з якого ракурсу дивитися на професію. При виборі фаху діє такий фактор: людина бачить те, що хоче побачити. Якщо вона налаштувала себе негативно, то нічого не буде влаштовувати, якими переконуючими не були б аргументи.
Треба пам’ятати , що нічого легкого та простого в нашому житті нема. У кожної професії є свої нюанси, свої негативні сторони: як приховані, так і явні.
Успіх у будь-якій професії залежить від нахилів, бажання, любові до неї. Більше століття назад, Сковорода говорив про «сурядну працю». Ще тоді він розумів: на скільки важливо займатися саме тією справою, яка приносить задоволення.
На жаль, наша держава, протягом багатьох років та навіть століть, так і не усвідомила важливість професії вихователя. Дійсно, заробітня плата є низькою. Я вважаю, що ситуацію можна змінити, натякнувши активно про це керівництву. В цій ситуації все залежить від самих людей: нема нічого неможливого. Але не слід втрачати надію, а треба вірити, що ситуація хоч і не зараз але через років 10 точно зміниться.
Щодо зірваних нервів. Так, не від кого не приховується, що це досить важка професія. Коли людина, обирає цей фах, вона повинна розуміти та усвідомлювати, на що вона погоджується. Але все залежить від налаштування та вміння працювати з дітьми. Щоб не псувати собі нервову систему, треба постійно працювати над собою, оволодівати різними методиками викладання та ознайомлення, постійно читати поради психологів щодо підтримки дисципліни, прислуховуватись до порад більш досвідчених вихователів. Я вважаю, що можливо зробити своє перебування поряд з дітьми приємним та спокійним.
Треба пам’ятати , що нічого легкого та простого в нашому житті нема. У кожної професії є свої нюанси, свої негативні сторони: як приховані, так і явні.
Успіх у будь-якій професії залежить від нахилів, бажання, любові до неї. Більше століття назад, Сковорода говорив про «сурядну працю». Ще тоді він розумів: на скільки важливо займатися саме тією справою, яка приносить задоволення.
На жаль, наша держава, протягом багатьох років та навіть століть, так і не усвідомила важливість професії вихователя. Дійсно, заробітня плата є низькою. Я вважаю, що ситуацію можна змінити, натякнувши активно про це керівництву. В цій ситуації все залежить від самих людей: нема нічого неможливого. Але не слід втрачати надію, а треба вірити, що ситуація хоч і не зараз але через років 10 точно зміниться.
Щодо зірваних нервів. Так, не від кого не приховується, що це досить важка професія. Коли людина, обирає цей фах, вона повинна розуміти та усвідомлювати, на що вона погоджується. Але все залежить від налаштування та вміння працювати з дітьми. Щоб не псувати собі нервову систему, треба постійно працювати над собою, оволодівати різними методиками викладання та ознайомлення, постійно читати поради психологів щодо підтримки дисципліни, прислуховуватись до порад більш досвідчених вихователів. Я вважаю, що можливо зробити своє перебування поряд з дітьми приємним та спокійним.
Краса марніє, коли людина переймається поганим. Діти – це найпрекрасніші дарунки життя. Вони уособлюють радість, безтурботність, чистоту. Вони вносять в наше життя щастя, незабутні та яскраві моменти. Діти постійно заряджають своєю енергією, не дають людині сумувати. Їхнє просте трактування складних речей ні з чим не можна порівнювати. Ганнуся, якій 6 рочків дала таке визначення дружби: « Дружба - це коли ти ділишся усім на половину: жуйкою, цукеркою». Всі дорослі хочуть повернутися у дитинство. Саме професія вихователя – це унікальна можливість йти за руку із дитинством, безтурботністю та молодістю, це можливість завжди йти в ногу з часом.
Щодо великого об’єму роботи: написання конспектів, написання сценаріїв свят. В наш час така робота не складає великої проблеми: полиці магазинів та бібліотек заставлені великою кількістю різноманітної літератури, де досконально розписаний план роботи. В Інтернеті опубліковано багато корисної інформації, можна знайти рекомендації як вітчизняних, так і зарубіжних педагогів. Я вважаю: той, хто хоче – шукає можливості, а той хто не бажає – шукає причини.
Щодо великого об’єму роботи: написання конспектів, написання сценаріїв свят. В наш час така робота не складає великої проблеми: полиці магазинів та бібліотек заставлені великою кількістю різноманітної літератури, де досконально розписаний план роботи. В Інтернеті опубліковано багато корисної інформації, можна знайти рекомендації як вітчизняних, так і зарубіжних педагогів. Я вважаю: той, хто хоче – шукає можливості, а той хто не бажає – шукає причини.
Дітям треба давати тільки найкраще. Усім відомо, що діти – це дзеркальне відображення дій дорослого. З вихователем у садочку дитина проводить більше часу, ніж з батьками. На плечі педагога лягає велика відповідальність. Від педагога професія вимагає постійно знаходитися у хорошому настрої, мати гарний вигляд, в усьому бути обізнаним та бути взірцем для наслідування. Насправді бути таким легко! Які б не були важкі життєві ситуації,яким би поганим не був настрій – все «лікують» невимушені посмішки дітей, їхній радісний вираз обличчя при зустрічі, їхні подяки, жаління. Коли починаєш бачити що дитина, завдяки тобі та твоїм зусиллям, стає добрішою, слухнянішою, розумнішою – виникає шалене бажання працювати, віддаватися роботі. Усім відомо, що у людини прокидається ентузіазм, виникає задоволення від роботи, коли вона відчуває зворотній зв'язок. Хіба будуть мати вагу безсонні ночі, мала зарплатня,зірваний голос, у порівнянні із тим, що твій вихованець гарно розповів вірш на святі, подякував за все тобі, подарував квіти, поступився місцем бабусі, зробив батькам приємне, заступився за дівчинку… Заради таких прекрасних моментів, які подовжують життя, підіймають настрій та роблять незначними проблеми - варто працювати вихователем. Саме це мене і спонукало опановувати професію.
Комментариев нет:
Отправить комментарий